Конкурсна робота Моя виробнича практика Кобзар Олег, студент 4-го курсу спеціальності «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва» ВП «Слов’янський технікум Луганського НАУ» Так сталося, що народився я в селі і змалечку мав уяву про те, що собою являє сільськогосподарське виробництво. Мій батько тракторист-комбайнер і з ранніх років він почав привчати мене до сільськогосподарської праці. Це досить тяжка, але така необхідна всьому людству справа. І навіть, не зважаючи на всі труднощі пов’язані з професією аграрія-хлібороба, я встиг полюбити її та вирішив пов’язати з нею своє майбутнє, ставши студентом Слов’янського аграрного технікуму. Протягом трьох років я йшов до поставленої мети – диплому техніка-механіка. Але, поряд з тим, в мене час від часу з’являлися думки: чи вірний шлях я обрав? Що мені в житті дасть професія технік-механік? Славу? Ні. Багатство? Навряд. Чи не краще було б вчитися на юриста чи, скажімо, фахівця з інформаційних технологій? Та час плинув, заліки та екзамени успішно здавалися і, нарешті, підійшла черга моєї першої виробничої практики. Направлення на практику я отримав в одне з фермерських господарств Слов’янського району Донецької області. І дещо засмутився – господарство невелике і не надто багате, техніка переважно не нова і таке інше… Але порадувало його розташування – в якихось 15 км від мого рідного села. Прибувши на місце практики, я був призначений на робоче місце тракториста-машиніста, як цього і вимагала програма практики. Перший день в господарстві пройшов за інструктажами, оформленням, ознайомленням з господарствам. Майже відразу почув усім відоме: «Забудь все, чому тебе вчили…». Пропустивши ці слова повз вуха, налаштувався на цікаву роботу. Наступного дня виявилося, що трактор ЮМЗ-6, на якому мені належало працювати, був ледь на ходу і потребував термінового ремонту трансмісії. Звісно, самому мені цю роботу не довірили і на час ремонту поставили помічником до досвідченого механізатора. Наступні два тижні пройшли за ремонтом. Після ремонту трансмісії довелося ще замінити вщент спрацьовані шини. Наостанок трактор ми ще й частково пофарбували. Фото 1. Під час ремонту Фото 2. Після ремонту Нарешті, маючи відремонтований трактор, я отримав перше виробниче завдання – транспортування зерна від комбайна. Поряд із виконанням транспортних робіт, вдалося випросити пару днів попрацювати помічником комбайнера. Фото 3. Вивантаження зерна Фото 4. Вигляд після зміни в полі Так на транспортуванні зерна я пропрацював наступні 2 тижні виробничої практики – до завершення збиральної кампанії. Залізний кінь жодного разу не підводив. Бували, звісно, і неприємності. Як, наприклад, прокол пневматичної шини на причепі і наступний ремонт в польових умовах. Запаска в мене була, а от домкрату не було. Замість домкрату використав гідроначіпну систему трактора. Фото 5. Заміна колеса на причепі без домкрата Далі довелося виконувати й інші механізовані роботи: дискування стерні, культивацію пару, внесення мінеральних добрив, оранку. Декілька днів довелося попрацювати й на більш потужному тракторі Т-150К. Так, щодня в роботі, я й не помітив як практика скінчилася. Наступні півтора місяці я мав провести на канікулах. От тільки залишати своє робоче місце не хотілося: я вже давно влився в колектив працівників господарства. До кінця вересня (саме стільки мали тривати канікули) я був прийнятий на посаду тракториста. За цей час, крім раніше виконуваних робіт, довелося брати участь у сівбі озимої пшениці, у збиранні соняшнику. Фото 6. Збирання соняшнику Запитаєте: «Що ж дала мені практика?» Тепер можу сказати точно: крім цінного виробничого досвіду, вона мені дала впевненість, що майбутню професію я обрав правильно, що доля моя – бути аграрієм-хліборобом. Інші фото з практики Відео з практики