ВСП «Донбаський аграрний фаховий коледж СНУ ім. В.Даля» приєднується до загальнодержавного проєкту «Місце шани та вдячності», присвяченого вшануванню подвигу Захисників і Захисниць, які брали та/або і зараз продовжують брати участь у російсько-українській війні. Його мета – утвердження української громадянської ідентичності шляхом формування, збереження історичної пам’яті про події російсько-української війни.
З перших днів цієї війни українці стали на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої рідної держави – України. Захисники і Захисниці щоденно проявляють неабиякий героїзм у боротьбі з ворогом. Без сумніву, що у боях із підрозділами російської регулярної армії та підконтрольних їм бойовиків постало якісно нове українське військо, що відіграє значну роль в українському суспільстві. Саме тому Захисники і Захисниці України мають стати новими героями для кожного з нас, а знання про них та їх участь у боротьбі за Україну мають бути основою для утвердження української громадянської ідентичності.
Ніколи не дамо собі забути при Захисників, які віддали своє життя за наше мирне існування, за нашу свободу і незалежність. Вічна пам'ять! Герої не вмирають!
Ми хочемо доземно вклонитись нашим відважним, незламним та непереможним військовим, які сьогодні пишуть історію боротьби за незалежність України своєю кров'ю, вкотре підтверджуючи, що українці – нація незламна. Слава і велика вдячність всім Героям України!
Низький уклін волонтерам, які завдяки своїй активній громадській позиції, небайдужості та невтомній праці, підтримують і простого українця, і наших відважних воїнів – ЗСУ!
Багато випускників нашого коледжу теж, не роздумуючи, взяли в руки зброю і рішуче стали на захист рідної землі і боронять нашу Батьківщину від окупантів. Більшість наших студентів та викладачів тим чи іншим чином займаються волонтерською діяльністю.
Згодом ми обов’язково розповімо історії всіх наших сміливих хлопців та дівчат, а зараз можемо представити лише декілька з них…
22 вересня перестало битися серце Героя, захисника України Данила Меншикова, випускника нашого коледжу 2022 року. Данило служив у десантно-штурмових військах, загинув при виконанні бойового завдання на Запорізькому напрямку. Йому завжди буде 21...
Важко знайти слова, щоб висловити весь наш біль та гіркоту від втрати цієї людини, справжнього чоловіка, патріота України.
У коледжі Данила знали як відповідального, наполегливого, працьовитого студента, сильного спортсмена, у групі його цінували як щирого друга, чесну та справедливу людину, яка завжди готова прийти на допомогу. Данило захоплювався технікою, планував працювати механіком, але жорстока реальність війни обірвала всі юнацькі мрії.
З перших місяців повномасштабного вторгнення російських окупантів Данило Меншиков, не вагаючись, пішов захищати нашу рідну землю, тому що не міг інакше. Він був справжнім патріотом та до останніх хвилин свого життя залишився вірним сином своєї Батьківщини.
У нашій пам’яті назавжди залишиться добрий, світлий спомин про Героя, який віддав своє життя за свободу та незалежність України. Пам’ятаємо, цінуємо, шануємо!
Щирі співчуття рідним та близьким. Сумуємо разом з вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Вічна пам’ять нашому захиснику! Слава Герою!
  
|
Волонтерство – це не професія, а покликання, порух душі. Завдяки зусиллям волонтерів, їхній жертовності та активній громадянській позиції десятки тисяч людей в Україні отримують необхідну допомогу. Слово «волонтер» міцно увійшло в життя українців, починаючи з Революції Гідності та російської агресії на сході України, а волонтерський рух став зразком самоорганізації та єдності нашого суспільства.
Все більше студентів нашого коледжу долучаються до волонтерської діяльності. Сьогодні ми з гордістю хочемо розповісти про волонтерський досвід одного з них – студента групи 3М1120 Вадима Дмитренка, який з перших днів війни виявив свою громадянську позицію, почавши надавати усіляку допомогу людям, які опинилися у скрутному становищі. Все не перерахуєш, та й не любить ця людина надто голосно афішувати свої добрі справи, але ми все-таки вмовили про них розповісти, щоб мотивувати всіх інших наслідувати позитивний приклад. До речі, нещодавно Вадим був відзначений подякою начальника Миколаївської міської військової адміністрації.
   Пропонуємо вашій увазі його історію.
З початком російського вторгнення в Україну моє життя змінилось кардинально. Я проживав у невеликому місті Миколаївка Краматорського району, яке має свою славну історію та відоме за своїми межами як місто енергетиків, що на Донбасі.
У травні моя сім’я прийняла рішення евакуюватися, але залишати рідний дім мені було дуже тяжко. В цей час мої друзі почали займатися волонтерською діяльністю, не лякаючись нічого. Мене це дуже надихнуло, і я почав думати, яку користь суспільству можу принести особисто я, чим і як допомогти моїм друзям. Я долучився до пошуку волонтерських організацій, які згодом здійснювали підтримку мешканців громади. Наша команда почала піклуватись про людей з обмеженими можливостями, ліжкохворих, маломобільних осіб, людей з інвалідністю, сім‘ї з дітьми, які залишились у місті.
У ритмі активної волонтерської діяльності промайнуло майже два місяці мого перебування в евакуації, і я прийняв рішення повернутись в рідне місто. На той момент лінія фронту проходила дуже близько від території громади. Розуміючи небезпеку обставин, я не міг вчинити інакше. Виважене відчуття того, що я зможу надавати допомогу людям, які опинилися у край скрутному становищі, керувало мною. З першого дня перебування в рідному місті я зрозумів, що повернувся у найнебезпечніший період бойових дій. Від цього моє бажання допомагати тільки збільшувалося. Друзі запропонували мені стати волонтером гуманітарного штабу. Перебувати на одній хвилі з цілим містом під час видачі гуманітарної допомоги – відчуття неймовірне! Тепер, не на відстані, а пліч о пліч з друзями, я відчував енергію життя, якою, здавалося, міг би поділитися з сотнями людей...
Невдовзі наша команда почала розширювати свої можливості. Організовувати евакуацію мешканців громади у безпечні регіони України стало пріоритетним завданням для мене та моїх друзів. На той час більшість волонтерів, які мали дітей, вимушені були евакуюватися. Наша волонтерська спілка почала тісно співпрацювати з іншими спілками волонтерів міста та регіону. Ми познайомилися з представниками благодійної організації Церква «Відродження», разом з якими налагодили співпрацю щодо забезпечення мешканців міста , які постраждали від бойових дій, продуктовими наборами та будівельними матеріалами. Працювали разом с гуманітарною фундацією «Шевченко», завдяки якій отримали новий досвід щодо організації пункту гарячого харчування для родин з дітьми та людей у складних життєвих обставинах. Незабутні емоції відчули разом з представниками ГО «Україна СОС», які неодноразово допомагала мешканцям міста та підтримували наш волонтерський рух.
Несподіванкою для команди стала пропозиція від Миколаївської міської військової адміністрації щодо співпраці як з фахівцями. Така пропозиція стала для всіх нас високою оцінкою всього, що ми робили за період від початку війни. За ініціативи керівника з гуманітарних питань адміністрації міста був створений гуманітарний штаб «Відкрите серце», осередок добра і підтримки, де кожного обов’язково почують та допоможуть. Завдяки доброму прикладу мешканці міста почали об'єднуватися у невеликі спілки будинками, вулицями та виявляти людей, які потребують допомоги. З цього почався новий етап мого життя як волонтера. Ми почали працювати з багатьма фондами: БО «ADRA Ukrainian», ГО «БФ Все буде добре», Фонд Рината Ахметова, WFP, Червоний хрест України, Червоний Хрест, БО «World Central Kitchen», МНО «Help Age» та іншими. Це не тільки допомога мешканцям міста, це нові знайомства, нові емоції та безцінний досвід!
Сьогодні у нас немає часу нудьгувати. Щотижня ми видаємо соціальний хліб мешканцям нашого міста та старостинським округам нашої громади від БО «ADRA Ukrainian», щодня забезпечуємо родини Миколаївки продуктовими наборами, одягом та товарами гігієни, організовуємо адресне транспортування гуманітарної допомоги для маломобільних людей.
Головне, що я зрозумів за весь час моєї волонтерської діяльності, – це те, що кожен може взяти посильну відповідальність за ближнього, може знайти в собі ресурси допомагати і стати корисним. Головне – бажати і діяти! «Хто, як не ми?» – гасло, яке об'єднує та надихає робити добрі справи. Сподіваюсь, що у країні стане більше людей, які відчують його міць та приймуть у своє серце. Бережіть себе та своїх близьких!
  
|
Студенту:
