Щороку в третій четвер травня Україна та світ відзначають День вишиванки, який цього року святкує свій 20-річний ювілей. Це особливий день, коли українці по всьому світу одягають етнічний одяг, щоб продемонструвати свою єдність, багатство нашої культури та незламність духу.

Наш коледж також долучився до цього свята, адже вишита сорочка для кожного з нас – це не просто традиційне вбрання, а міцний корінь нашої ідентичності, сили та волі. З нагоди Дня вишиванки у нашому закладі освіти було проведено низку патріотичних та творчих заходів.

Викладачки української мови та літератури Олена Акулова та Надія Кравченко взяли активну участь у проведенні Загальнообласного Уроку незламності «Ой, красива ж вишиванка, на ній сонце сяє!». Разом із колегами та здобувачами освіти вони згадали історію свята, яке 20 років тому започаткувала чернівецька студентка Леся Воронюк, ознайомили присутніх із таємницями символіки й колористики українського орнаменту та вкотре нагадали про силу рідних оберегів у часи важких випробувань.

Особливе захоплення в учасників викликали інтерактивна вправа «Упізнай знаменитість у вишиванці» та вікторина «Правда чи ні?» на платформі Kahoot!. Під час заходу учасники також ознайомилися з матеріалами про роль вишиваної сорочки в сучасному світі та виконали практичне завдання на дошці Padlet, добираючи до традиційних кольорів їхні автентичні значення.

Висловлюємо щиру вдячність за активну участь в Уроці незламності студентам нашого коледжу: Марії Гнідиній, Анні Дубовик, Олександру Ковалю, Василю Куртинцю та Дмитру Руденку.

Спільнота нашого коледжу також активно долучилася до масштабного флешмобу, ініційованого Навчально-методичним центром ВФПО. Участь у ньому стала чудовою нагодою ще раз нагадати, що вишита сорочка – це не просто елемент одягу, а справжній генетичний код української нації, її сили, історії та волі.

Здобувачі освіти коледжу гідно представили наш заклад у різних номінаціях обласного конкурсу «Вишиті обереги єднання»: «Я – частинка України»: Андрій Михайлюк, Василь Скубенич, Олексій Ткачов; «Вишивана родина»: Андрій Мущак, Олександр Шейко; «Digital Вишиванка»: Володимир Боровський, Юлія Дівіченко, Елдар Кузь, Олена Просвітова.

Наші студенти створили унікальні українські орнаменти з використанням цифрових технологій та інструментів штучного інтелекту, поєднавши прадавні традиції з майбутнім.

У сучасному світі, де панують технології та глобалізація, вишиванка залишається тим міцним коренем, що живить нашу ідентичність, нагадує про те, хто ми є і звідки наше родове дерево.

Тож нехай у цей день кожен відчує тепло вишитої нитки на своєму серці. Нехай барвистий орнамент стане символом нашої незламності, нашої краси та нашої квітучої України. Бо вишиванка – це не просто одяг. Це душа народу, виткана на полотні часу! Зі святом, дорогі студенти та педагоги!

Напередодні 8 травня здобувачі освіти разом із педагогами долучилися до вшанування пам’яті жертв Другої світової війни 1939-1945 рр. – найбільш кривавої та жорстокої в історії людства. Під час тематичних заходів говорили про важливі уроки минулого, справжню ціну миру та роль України у захисті демократичних цінностей.

Учасники зустрічей проаналізували масштаби трагедії, адже у війні взяли участь близько 80% населення планети, а кількість загиблих сягнула від 50 до 85 мільйонів людей. Особливу увагу зосередили на людському вимірі – мільйонах зруйнованих доль, втратах українського народу та необхідності збереження історичної пам’яті.

Студенти дізналися, чому Україна відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом саме 8 травня. Цей крок демонструє єдність України з європейськими державами та США, а також остаточну відмову від радянських наративів і культу військових парадів.

Окрему увагу приділили спростуванню російських міфів про «виключну роль» рф у перемозі. Було підкреслено, що без внеску українців розгром нацизму був би неможливим. Під час дискусій провели чіткі паралелі між нацизмом минулого століття та сучасним рашизмом, згадавши пакт Молотова-Ріббентропа як злочинну змову двох тоталітарних режимів.

Присутні наголосили, що нинішня боротьба України проти російської агресії є продовженням битви за свободу та право жити у мирі. Свобода не дається задарма – вона потребує єдності, мужності та рішучості.

Під час зустрічей звучали слова вдячності ветеранам Другої світової війни та сучасним захисникам України. Символічним підсумком став заклик, що об’єднує покоління: «Перемогли нацизм – переможемо і рашизм!».

Проведення таких заходів сприяє формуванню у молоді історичної свідомості, патріотизму поваги до героїчного минулого українського народу та відповідальності за майбутнє своєї держави.

29 квітня у коледжі відбулося засідання методичного об’єднання кураторів груп. Тема зустрічі – «Підтримка психоемоційного стану студентів. Психоедукація щодо збереження ментального здоров’я. Психосоціальна допомога учасникам освітнього процесу в період війни». Захід пройшов у форматі тренінгу-практикуму, що поєднав теоретичний матеріал, обмін досвідом та практичні вправи.

Метою зустрічі стало надання кураторам дієвих інструментів для підтримки студентів у кризових ситуаціях, формування безпечного емоційного середовища, зниження рівня тривожності, розвитку навичок саморегуляції, а також обговорення співпраці кураторів із соціальним педагогом.

З питання психологічної підтримки студентів виступила соціальний педагог Олександра Супрун. У своїй доповіді вона акцентувала увагу на причинах стресу та тривожності серед молоді, особливостях психоемоційного стану студентів у період війни, а також на способах збереження ментального здоров’я. Значну увагу було приділено розвитку внутрішніх ресурсів особистості, формуванню стресостійкості та навичок саморегуляції.

У практичній частині учасники ознайомилися з вправами «Мій ресурс», «Повна увага», техніками релаксації та емоційного відновлення, а також із методом «Колесо життєвого балансу», що допомагає оцінити рівень задоволеності різними сферами життя та визначити напрями подальшого розвитку.

Важливою складовою зустрічі стала доповідь Олексія Пристінського, присвячена використанню сучасних цифрових інструментів у роботі куратора. Спікер презентував можливості онлайн-платформ та інтерактивних сервісів, які дозволяють проводити швидкий моніторинг емоційного стану групи, організовувати ефективний зворотний зв’язок, створювати інтерактивні вправи для психологічного розвантаження студентів у дистанційному форматі.

Засідання методичного об’єднання стало корисним майданчиком для професійного діалогу, обміну практичним досвідом та пошуку нових підходів до виховної роботи. За результатами засідання куратори отримали оновлений «кейс інструментів», що поєднує в собі як перевірені психологічні методики, так і сучасні технологічні рішення для щоденної роботи з молоддю.

26 березня викладачі Ольга Теплицька та В’ячеслав Дем’яненко провели змістовний виховний захід у форматі усного журналу на тему «Ілюзія розваги: правда про алкоголь і наркотики». Метою заходу стало не лише інформування студентів про шкідливість алкоголю та наркотичних речовин, а й формування критичного мислення, усвідомленого ставлення до власного вибору та відповідальності за майбутнє.

Захід мав інтерактивний характер і складався з кількох тематичних «сторінок», кожна з яких розкривала проблему з різних аспектів. Учасники обговорювали вплив індустрії розваг і реклами, які часто романтизують вживання алкоголю та формують хибні уявлення про «успішне життя». Особливу увагу було приділено питанню маніпуляцій свідомістю молоді та ролі маркетингу у створенні ілюзії свободи вибору.

Цікавою та пізнавальною стала частина, присвячена нейрохімічним процесам у мозку. Студенти дізналися, як формується залежність, що таке «дофамінова пастка» та чому короткочасне задоволення може призводити до тривалих психологічних і фізіологічних наслідків. Під час обговорення учасники також торкнулися теми ілюзії контролю, коли людина переконана, що може зупинитися в будь-який момент, але насправді поступово втрачає здатність керувати своїми діями. Жваву дискусію викликали питання про межу між «спробою» та залежністю, а також про роль заперечення як одного з головних симптомів проблеми.

Окремий блок заходу був присвячений реальній «ціні» так званих розваг. Студенти аналізували не лише фінансові витрати, а й втрати часу, можливостей, репутації та соціальних зв’язків. Було наголошено, що залежність впливає на професійне майбутнє, особистісний розвиток і коло спілкування.

Завершальною частиною став пошук альтернатив – так званого «чистого дофаміну»: спорту, творчості, саморозвитку, живого спілкування. Учасники дійшли висновку, що справжня свобода полягає не в можливості вживати, а в здатності жити повноцінно без будь-яких стимуляторів.

Захід пройшов у форматі відкритого діалогу, що дозволило студентам висловити власні думки, поставити запитання та критично осмислити актуальну проблему. Підсумком стало усвідомлення простої, але важливої істини: ілюзії завжди мають високу ціну, тоді як свідомий вибір відкриває шлях до справжнього розвитку та успіху.

19 березня відбувся виховний захід, присвячений «залізній жінці» української літератури, неперевершеній Ліні Костенко. Викладачі Наталія Кузнєцова, Діна Шевченко та Ольга Ситнік представили усний журнал, у якому висвітлювалися ключові теми творчості Ліни Василівни, що сьогодні звучать як ніколи актуально.

Йшлося про роль митця в суспільстві на прикладі легендарної Марусі Чурай та про те, як важливо зберігати «гуманітарну ауру нації». Глибокі філософські роздуми про життя без «коректур» змусили кожного присутнього замислитися над відповідальністю за власну долю та вчинки. Окремою болючою, але важливою темою стала війна – і та, що обпалила дитинство поетеси у 1941-му, і нинішня, яку вона зустрічає з гордо піднятою головою.

Її поезія про Чорнобильську трагедію та сучасні виклики нагадує нам: пам'ять – це іспит на людяність, який ми маємо скласти гідно. Присутні відкрили для себе сучасну Ліну Костенко: її прозу, що діагностує проблеми суспільства, та лірику, яка надихає відомих музикантів на створення нових каверів. Під час заходу панувала затишна, душевна атмосфера, сповнена віршів, які декламували викладачі та студенти, та пісень на слова Ліни Костенко.

Зустріч завершилася усвідомленням: Ліна Костенко – це не «архівна» постать, а наш сучасник, чиє слово гостріше за будь-які гаджети. Вона вчить нас бути аристократами духу, пам’ятати своє коріння і вірити, що «кожен фініш – це, по суті, старт». Адже «єдине, що від нас іще залежить, – принаймні вік прожити як належить».