Бій під Крутами є епізодом радянсько-української війни, відбувся 29 січня 1918 р. біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином). Українські сили під командуванням сотника Аверкія Гончаренка нараховували близько 520 осіб, в основному студентів київських вишів. Більшовицькі сили в районі Крут нараховували близько 6 тис. солдатів та балтійських матросів. У бою безпосередню участь взяли до 3 тис. осіб.

Втрати українців становили за різними даними від 70 до 100 загиблих (у т.ч. й страчених після бою студентів), більшовиків – не менше 300 вбитих. Бій закінчився організованим відступом українських частин на потязі.

У полон до більшовиків під час бою потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків. Розлючені великими втратами «червоні» катували і стратили студентів. Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с. Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві.

Бій під Крутами, мав вагоме історичне значення, бо затримав більшовиків на декілька днів, чим дозволив урядові УНР вперше за понад 150 років (з часів скасування Гетьманщини) добитися міжнародного визнання України на переговорах у Бресті.

До 104-ої річниці бою під Крутами в групі 3М1121 (куратор Бойко С.М.) було проведено виховну годину «Крути: Бій за майбутнє». Студенти ознайомилися з історичними відомостями про передумови і хід битви, переглянули фотоматеріали, а також обговорили історичне значення цієї події для сучасної України.