З початком російського вторгнення в Україну моє життя змінилось кардинально. Я проживав у невеликому місті Миколаївка Краматорського району, яке має свою славну історію та відоме за своїми межами як місто енергетиків, що на Донбасі.

У травні моя сім’я прийняла рішення евакуюватися, але залишати рідний дім мені було дуже тяжко. В цей час мої друзі почали займатися волонтерською діяльністю, не лякаючись нічого. Мене це дуже надихнуло, і я почав думати, яку користь суспільству можу принести особисто я, чим і як допомогти моїм друзям. Я долучився до пошуку волонтерських організацій, які згодом здійснювали підтримку мешканців громади. Наша команда почала піклуватись про людей з обмеженими можливостями, ліжкохворих, маломобільних осіб, людей з інвалідністю, сім‘ї з дітьми, які залишились у місті.

У ритмі активної волонтерської діяльності промайнуло майже два місяці мого перебування в евакуації, і я прийняв рішення повернутись в рідне місто. На той момент лінія фронту проходила дуже близько від території громади. Розуміючи небезпеку обставин, я не міг вчинити інакше. Виважене відчуття того, що я зможу надавати допомогу людям, які опинилися у край скрутному становищі, керувало мною. З першого дня перебування в рідному місті я зрозумів, що повернувся у найнебезпечніший період бойових дій. Від цього моє бажання допомагати тільки збільшувалося. Друзі запропонували мені стати волонтером гуманітарного штабу. Перебувати на одній хвилі з цілим містом під час видачі гуманітарної допомоги – відчуття неймовірне! Тепер, не на відстані, а пліч о пліч з друзями, я відчував енергію життя, якою, здавалося, міг би поділитися з сотнями людей...

Невдовзі наша команда почала розширювати свої можливості. Організовувати евакуацію мешканців громади у безпечні регіони України стало пріоритетним завданням для мене та моїх друзів. На той час більшість волонтерів, які мали дітей, вимушені були евакуюватися. Наша волонтерська спілка почала тісно співпрацювати з іншими спілками волонтерів міста та регіону. Ми познайомилися з представниками благодійної організації Церква «Відродження», разом з якими налагодили співпрацю щодо забезпечення мешканців міста , які постраждали від бойових дій, продуктовими наборами та будівельними матеріалами. Працювали разом с гуманітарною фундацією «Шевченко», завдяки якій отримали новий досвід щодо організації пункту гарячого харчування для родин з дітьми та людей у складних життєвих обставинах. Незабутні емоції відчули разом з представниками ГО «Україна СОС», які неодноразово допомагала мешканцям міста та підтримували наш волонтерський рух.

Несподіванкою для команди стала пропозиція від Миколаївської міської військової адміністрації щодо співпраці як з фахівцями. Така пропозиція стала для всіх нас високою оцінкою всього, що ми робили за період від початку війни. За ініціативи керівника з гуманітарних питань адміністрації міста був створений гуманітарний штаб «Відкрите серце», осередок добра і підтримки, де кожного обов’язково почують та допоможуть. Завдяки доброму прикладу мешканці міста почали об'єднуватися у невеликі спілки будинками, вулицями та виявляти людей, які потребують допомоги. З цього почався новий етап мого життя як волонтера. Ми почали працювати з багатьма фондами: БО «ADRA Ukrainian», ГО «БФ Все буде добре», Фонд Рината Ахметова, WFP, Червоний хрест України, Червоний Хрест, БО «World Central Kitchen», МНО «Help Age» та іншими. Це не тільки допомога мешканцям міста, це нові знайомства, нові емоції та безцінний досвід!

Сьогодні у нас немає часу нудьгувати. Щотижня ми видаємо соціальний хліб мешканцям нашого міста та старостинським округам нашої громади від БО «ADRA Ukrainian», щодня забезпечуємо родини Миколаївки продуктовими наборами, одягом та товарами гігієни, організовуємо адресне транспортування гуманітарної допомоги для маломобільних людей.

Головне, що я зрозумів за весь час моєї волонтерської діяльності, – це те, що кожен може взяти посильну відповідальність за ближнього, може знайти в собі ресурси допомагати і стати корисним. Головне – бажати і діяти! «Хто, як не ми?» – гасло, яке об'єднує та надихає робити добрі справи. Сподіваюсь, що у країні стане більше людей, які відчують його міць та приймуть у своє серце. Бережіть себе та своїх близьких!