Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Та, мабуть, найтрагічнішою сторінкою в пам'яті українського народу є страшні чорні дні Голодомору, який знищив мільйони українців, народжених і ненароджених 1932-1933 року.

Із чорної далини чутно голоси очевидців про страшну трагедію українського народу. Охоплюють спазмами болю душі живих. Та в цих голосах немає крику, немає розпачливої жалоби – є тихе, скорботне висповідання баченого, пережитого.

Ми не навчені забувати багатостраждальну іcторію свого народу.

Куратор групи 1М916 Шаповалова В.С. разом зі студентами провели інформаційну годину, на якій згадали страшну історію, трагічне минуле нашого народу.

Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей…

А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися в хатах,
Та й мруть…

Сумують комини без диму,
А за городами за тином
Могили чорнії ростуть.

Гробокопателі в селі
Волочуть трупи ланцюгами
За царину і засипають
Без домовини.

Дні минають,
Минають місяці.
Село навік замовкло, оніміло,
Кропивою поросло.

На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 23 листопада о 16.00 – загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого кожен може згадати загиблих українців – жертв Голодоморів та запалити свічку на своєму підвіконні.