Дата публікації: 27.01.2025
1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію №60/7 «Пам’ять про Голокост», яка проголосила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. У резолюції зазначається: «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…».

Саме 27 січня 1945 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших концентраційних таборів нацистської Німеччини – Аушвіц-Біркенау, який діяв біля польського міста Освенцим у 1940–1945 роках. Першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавчанина Анатолія Шапіро. На сусідній табір Біркенау наступали бійці 107-ї Кременецької дивізії під командуванням полтавчанина Василя Петренка.
«Фабрика смерті» Аушвіц стала для світу символом Голокосту, геноциду й терору. Під час Голокосту в Україні було вбито більш ніж 1,5 млн євреїв, близько 30 тисяч з них – на Донеччині.
Найвідоміше місце пам’яті в Україні – Бабин Яр у Києві, де в 1941 році було вбито десятки тисяч євреїв, а також ромів, радянських військовополонених, активістів ОУН (Організації українських націоналістів), серед яких і відому українську поетесу й публіцистку Олену Телігу разом із чоловіком Михайлом Телігою. Це місце стало символом масових розстрілів та злочинів, скоєних під час нацистської окупації. З 2012 року Україна разом із усім світом вшановує жертв Голокосту на державному рівні.
Вже у XXI столітті геноцид знову прийшов на українську землю разом із російсько-українською війною. Російська армія здійснює масові воєнні злочини проти українців. Ракетними ударами та бомбами фактично стираються з лиця землі населені пункти України, щоб приховати кількість убитих цивільних людей. Вони нищать усе навколо, ховаючи закатованих у братських могилах, повторюючи злочини нацистів часів Другої світової війни.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту – це нагадування людству, що всі тирани рано чи пізно будуть зупинені та покарані. Важливо не лише пам’ятати про ці події, тисячі закатованих людей, ненароджених дітей і нереалізованих мрій, а й передавати цю пам’ять наступним поколінням, щоб запобігти повторенню трагедій у майбутньому. |